УМБРІЯ – НАША ІТАЛІЙСЬКА АДРЕСА

5 запитань від «Моєї Отчизни», Новини

Вітайте нову рубрику нашого сайту. «Моя Отчизна» звертається з 5 запитаннями до земляків у зарубіжжі, відомих людей, громадських діячів, політиків, митців, щоб краще уяснити роль  і значення українства у світі, поєднати материки і усі країни нашим словом, думкою, прагненням знати і розуміти один одного. Отож, перша зустріч:

На запитання «Моєї Отчизни» люб’язно відповідає Тетяна Комарова-Сільвані

-Як і чому Ви стали італійкою? Чи не шкодуєте?

-Італійкою я не стала, тобто зовсім немає в мене такого відчуття, хоча вже більше, ніж шість років живу в Італії. Громадянство також маю українське. Якщо колись отримаю італійське громадянство, то тільки заради донечки й синочка. Тому що вони в мене італійці. Це настає автоматично, якщо діти народжуються від італійця, в Італії.

Так, мій чоловік — італьяно, хоча коли одягає вишиванку, дуже схожий на запорізького козака. Йому подобаються наші національні традиції, і не тільки… Люди наші до вподоби. Отож, я вийшла заміж за італійця, але ніколи не забуду, звідки я, якого роду…

Ностальгія є. Не те, що шкодую, але для творчої людини, заміжньої сеньйори, з двома маленькими дітьми, важко самореалізуватися на чужині, ще б пак!

Чим подобається Вам Італія, місто, в якому Ви проживаєте?

-Я живу в регіоні, який називається Умбрія. Це один з найгарніших регіонів Італії, де поєднуються гірська краса Пенін — Умбро-Маркеджяно, термальні озера та вихід до двох морів, Адріатичного та Тірренєо.

Наше місто, моя італійська домівка, має назву Терні. У мене завжди це слово асоціюється з українським словом «терни». Отже, я, наче українська співуча птаха, посеред італійських тернів. (сміюся)

Терні окільцьоване горами. Тут взагалі колись було вулканічне озеро…

Люди різні бувають. Щирих, добрих — не так вже й багато. Навпаки, забагато фальші. Вони вміють посміхатися в вічі, казати вам, ой, яка краса, але вам зрозуміло, що то тактична нещирість.

-Розкажіть про свою італійську родину.

-Моя італійська родина — це мій чоловік Сільвано та мої дітлахи, п’ятирічна Елізабетта (Єлизавета) та дворічний Валентино.

Допомоги від родичів немає жодної, якось таке не прийнято тут. Отже, діти виховуються виключно мамою й татом. Нема на кого розраховувати, на якусь бабцю чи що… Маю кілька гарних сусідів, а ще людей з румунської православної церкви. Безцінні люди, котрі пожертвували не одну сотню євро на допомогу в Україну, коли почалася та ганебна війна на Сході.

 

-Чи маєте якісь зв’язки з місцевою українською діаспорою або якісь відомості про неї?

-В Терні є українська діаспора, вона групується довкола греко-католицької церкви, котра останні два роки значно активізувалася. Раніше я мало чула про них. Коли я потрапила в Терні, то одразу відкрила для себе румунський храм Святої Параскеви Сербської

А з нашими українцями випадково познайомилися на інтернаціональному концерті. Потім ще кілька разів вони запрошували мене поспівати з ними. І все. У мене була дуже важка друга вагітність. Постійно лікарні, стрес. Отже, було не до концертів.

-Ви – знана вдома, в Україні, яскрава і самобутня поетеса. Чи не відбувся у Вашому випадку синдром: з заміжжям молоді жінки закидають на полицю свої мистецькі заняття?

-Читаю це запитання, й навертаються сльози… Ваша правда, не те щоб закинула. Але пишу мало. Не вистачає часу. Побутова проза забирає енергію натхнення та нормальної здатності творити. Подумки я вся у віршах, піснях та презентаціях книг. Мрію опублікувати книги й провести літературні зустрічі в улюбленому рідному місті. У Вінниці.

Творча людина, жінка не може жити без творчості. Це як риба без води…

Розпитував Михайло Каменюк

 

 

На знімках: наша землячка з Італії Тетяна Комарова-Сільвані з донечкою Єлизаветою

Поділитись:

comments