Степан Руданський: Повій, вітре, на Вкраїну…

Видатні українські емігранти, Новини

(почесний член громадської організації «Моя Отчизна», український і польський професор-мовознавець Тетяна Космида  стала лауреатом престижної літературної премії)

З 39 років свого надзвичайно короткого життя другу його, найпродуктивнішу, частину – 16 років, автор геніальних «Співомовок» Степан Руданський провів фактично в еміграції. Навчався в Петербурзі, в медико-хірургічній академії, де став писати і друкуватися, а останні роки практикував, як дипломований лікар, у Криму, де й похований.

Туга за Україною чи не найповніше передана в пісні на слова Степана Руданського «Повій, вітре, на Вкраїну», що стала народною.

А  саме життя письменника, його вірна служба рідному слову та народній мові, переконує, що жодна еміграція не висушить душі справжнього патріота, не відторгне його від рідного народу.

Активний учасник громадської організації «Русалка Дністровая» (а заодно й «Моєї Отчизни»), відомий письменник і краєзнавець, директор Хмельницького обласного літературного музею Василь Горбатюк віднайшов у Кам’янець-Подільському державному архіві цікаві спогади Софії Фомишиної Руданської, дружини брата Степана Руданського – Григорія, датовані 1920-им роком. Вони були опубліковані в період Української Народної Республіки у Кам’янець-Подільській позапартійній газеті «Наш Шлях» під назвою «Причинки до біографії Степана Руданського».

Один уривок тих спогадів подає цікаві невідомі факти про життя класика. Наводимо його дослівно:

«…Крім того, С.Ф.Руданська з великим захопленням починає розповідати, як Ст.Руданський лікував самого Олександра ІІ, майже три тижні, — за це він мав добрі гроші й золоті персні. А одного персня Ст.Руданський одержав від Олександра ІІ за те, що під час замаху злочинців вбити Олександра ІІ в Ялті, він забіг і деякий час пересидів у Ст.Руданського.

Сам Ст.Руданський частенько бував у царському палаці, але й там не ламав своєї натури й балакав по-українськи. Цар тільки сміявся, погрожував йому пальцем.

Ст.Руданський мав також знайомства з великими й сановними людьми як князь Воронцов, Мордвинов, які просто заїздили до нього. Князь Воронцов не раз казав Ст.Руданському: «Щоб ти би подох з твоїм українським язиком». На ці слова Ст.Руданський тільки усміхнувся й казав, що він так звик говорити».

Січень, місяць народження видатного письменника, – пора великого Всеукраїнського літературно-мистецького свята Дні сатири і гумору на батьківщині Степана Руданського в Калинівському районі. Сьогодні вони завершуються в подільській Калинівці. Одна з подій урочистостей: вручення щорічної Всеукраїнської літературної премії імені С.Руданського. Її лауреатами стали літературознавці Тетяна Космеда, Тетяна Осіпова та Наталія Піддубна, автори монографії «Степан Руданський: феномен моделювання «живого» мовлення українців». Нам особливо відрадно те, що одна з лауреаток, Тетяна Анатоліївна Космеда, є Почесним членом “Моєї Отчизни”. Вона – відомий український мовознавець, доктор філологічних наук (2001), професор (2003, Україна), професор ординарний (2011, Польща); член Міжнародної асоціації франкознавців ― МАФ (з 2006 р.), Міжнародної Асоціації україністів (МАУ) (з 1996 р.), Всеукраїнської асоціації викладачів української мови і літератури ― ВАВУМЛ (з 2012). Працює завідувачем кафедри мовної і міжкультурної комунікації Львівського університету та завідувачем кафедри Україністики Університету імені Адама Міцкевича в Познані (з 2011 р.), а також (за сумісництвом) – професором кафедри української мови  Харківського Національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди. Щиро вітаємо нових лауреатів!

На знімках Віктора Кравченка: фрагменти Днів сатири і гумору в Калинівці. Так слухають гуморески Степана Руданського його земляки на велелюдному майдані районного центру.

Прес-служба «Моєї Отчизни»

 

 

 

 

 

 

Поділитись:

comments