ЛЕГЕНДА ПРО БАТЯРА ЛЕНЬО – УКРАЇНСЬКОГО ПЕЛЕ

Верхня стрічка новин, Видатні українські емігранти, Новини

Хто ж він був такий – батяр Леньо (справжнє прізвище – Леньо Скоцень, 1918 р.н.)? До того, як на початку 1940-их років цей львівський самородок засяяв в складі київського «Динамо», він уже мав солідний запас майстерності. Дебютував у футболі 12-річним, а вже в 15 літ грав за дорослу команду «Буревій» (Львів). В 16 років – в команді «Тризуб», учасниці першості Галичини, далі – кращі галицькі команди «Україна» (Львів) та «Креси» (Тернопіль). І скрізь – злива авторських голів та гольових передач! З друзями в збірній Львова здобув Кубок президента Польщі.

А в Києві наш Скоцень утвердився іще більше! Коли київське «Динамо» подолало в Москві непереможний в ті роки клуб ЦБЧА (майбутній ЦСКА), єдиний переможний гол провів у ворота москвичів батяр Леньо. У фіналі Спартакіади народів СРСР (1941 р.) наше «Динамо» долає тбіліських одноклубників з легендарним Борисом Пайчадзе – 3:0. Два голи на рахунку Скоценя, один – з його передачі.

В команді «Динамо» (Київ) тоді українською розмовляв він єдиний. І зрозуміло: перед самою війною потрапив в застінки НКВС. На допитах був оголошений шпигуном. За вірогідними припущеннями, заарештованого випустив тоді на свободу і допоміг виїхати за межі країни якийсь з високопоставлених керівників карного сталінського апарату, що був фанатом футболу.

І тут починається справжній тріумф Олександра Скоценя на футбольних полях Європи. Лідирує в словацькій «Жиліні», в команді «Україна» зальцбурзького табору переміщених осіб. Чого варта була сенсаційна перемога тієї «України» над тодішнім чемпіоном Німеччини «Баєрном» з Мюнхена – 5:0, німецькою ж «Вікторією» – 4:1!

В 30 років з ним підписує контракт бельгійський клуб «Олімпік», далі – французька «Ніцца», в складі якої неперевершений українець закохав у себе всю країну, ходячи в найкращих форвардах усіх турнірів. За ним полювали інші клуби, пропонували казкові гонорари, але «Ніцца» зуміла втримати Скоценя в своєму складі, аж до його виїзду в Канаду. Відбувся прощальний матч, на якому Франція втирала сльози, проводжаючи за океан свого улюбленця.

В Канаді наш видатний земляк, не зважаючи на вік, ще зумів успішно повиступати за клуб з Едмонтона «Україна».

Його поховали в Канаді, на цвинтарі святого Володимира в Торонто, де спочивають сотні і сотні іменитих і не дуже українців.

Політ на  футбольному небосхилі видатного львів’янина Олександра Скоценя нагадує захоплюючий пригодницький  кіносеріал. Ай, справді, де ви, вітчизняні кіношники й телевізійники?

Михайло ЛИСТОПАД,

спортивний оглядач «Моєї Отчизни»

 

 

На знімках: О.Скоцень – 18-річний; в Одесі навесні 1941 під час тренувальних зборів київського «Динамо» з НКВС-наглядачем команди (такі посади тоді були); капітан команди О.Скоцень (ліворуч) в привітанні з суперником перед матчем «Україна» (Зальцбург) – «Баєрн» (Мюнхен); тріумфальні матчі українського Пеле повсюди супроводжували панегірики в європейській пресі.

Поділитись:

comments