ВІД ЄВРОМАЙДАНУ-ПАРИЖ – ДО ЄВРОМАЙДАНУ-ФРАНЦІЯ!

5 запитань від «Моєї Отчизни», Новини

Нам сьогодні відповідає заступник голови Асоціації «Україна-Дія» (Ukraine Action) у Франції Ігор РЕШЕТНЯК

  1. Розкажіть, будь ласка, про специфіку роботи вашої організації. Чи спілкується вона з великою Україною і яким чином?
  •   По перше, дякую за Ваше повідомлення про громадську організацію «Моя Отчизна» і Вашу зацікавленість українцями, що проживають за кордоном.

Наша асоціація Ukraine Action (Дія) була створена активістами Колективу Євромайдану Франція. З одного боку, ми відчували гостру проблему у де-факто відсутності інформування французького суспільства щодо ситуації в Україні, зокрема, в тому, що стосується прав людини, анексії Криму та російсько-української війни.

З іншого боку, ми бачили, що часто як держава Україна, так і Франція слабко беруть до уваги потреби українців, що проживають у Франції: навіть такі практичні питання як взаємний обмін водійських посвідчень чи взаємне визнання дипломів роками обговорюються, але не вирішуються. І це при тому, що для громадян РФ всі ці питання вирішені.

В рамках обох завдань, які ми поставили перед собою, ми спілкуємось з різними організаціями в Україні, такими, як «Реанімаційний Пакет Реформ», «Восток-СОС», УКМЦ, тощо… З одного боку ми беремо в них аналітичні матеріали, які ми
перекладаємо і поширюємо у Франції, а з іншого ми доносимо до них інформацію про проблеми українців.

 

  1. Історія української еміграції у Франції має глибоке коріння. Згадайте нам, на вашу думку, її найзнаменитіших представників або розкажіть про якусь виняткову долю, подію.

 

  • Франція, дійсно, ще з козацьких часів часто приймала біженців та емігрантів з України. Серед політичних діячів не можна не згадати про Григіра, сина Пилипа Орлика, Симона Петлюру, Нестора Махна і Володимира Винниченка. У Франції в інституті Пастера працював Ілля Мєчніков, суттєвий внесок у французьку освіту та науку зробив Жорж Шарпак…

Багато було й тих, хто працював у Франції протягом деякого періоду, а потім повертався в Україну. Для прикладу, в Парижі викладав Михайло Грушевський, творила Марко Вовчок…

При цьому, на жаль, французькі періоди життя багатьох українських діячів залишаються мало дослідженими, хоча час від часу виходять цікаві монографії. Тому я б замість того, щоб розповідати історії, закликав би читати та підтримувати тих, хто дослідженнями цієї тематики займається професійно. Україністику ніхто, крім самих українців, особливо не підтримає.

З того, що цікаво читати і опубліковано нещодавно, – “Дипломатична історія України”, авторства українського емігранта Слабченка.

 

  1. Сучасна українська молодь тяжіє до Франції, все густішає потік туристів, більше стає студентів, стажерів тут з великої України. Чим, на вашу думку, характерний  цей процес?
  • Я б не сказав що принципово змінилась ситуація з українськими студентами чи стажерами у Франції. Згідно статистики, зібраної CEDOS, у Франції вже багато років кількість студентів з України тримається в межах 1300-1500 осіб. Див. https://cedos.org.ua/uk/osvita/ukrainski-studenty-za-kordonom-skilky-ta-chomu
    Ця ситуація принципово відрізняється від Польші, де спостерігається швидке зростання їх кількості.

З іншого боку, у Франції з 2013 року десь в 3 рази зросла кількість українців, в основному за рахунок заробітчан, але й професійні кадри з України, також, стали більше емігрувати до Франції. Нещодавно студентами з УКУ було проведено масштабне соціологічне опитування українців у Франції, і ми з нетерпінням чекаємо на його результати, бо тоді можна буде проводити точніший аналіз феномену.

  1. Що ви порекомендували б тим нашим землякам, хто збирається до Франції сьогодні і завтра?

 

–    Дуже складно дати якісь загальні рекомендації. Як на мене, виїхати до Франції будь-якою ціною не має бути ціллю, бо в такому випадку великими є ризики розчаруватись і втратити час.

В тому, що стосується студентства – слід уважно обирати ВНЗ у Франції, бо так само, як і в Україні, є кращі університети, чий диплом може потім допомогти з працевлаштуванням, а є такі, закінчивши який, тим паче, іноземцю, буде дуже складно знайти роботу. І це при тому, що в багатьох ВНЗ в Україні, при бажанні, можна отримати освіту нічим не гіршу за європейську.
Схожа рекомендація і заробітчанам. Періодично доводиться чути історії, що когось обдурив начальник чи хтось когось примусив оплатити абсолютно непотрібні послуги. Зараз між Україною та ЄС діє безвізовий режим, тому, в принципі, кожен має можливість приїхати, знайти потенційного роботодавця, а далі повернувшись в Україну, подати на робочу візу, тим самим максимально захистити свої права. Навіть якщо з певних причин так зробити не вдається, бажано максимально добре підготуватись до переїзду і бути готовим/готовою відстоювати свої права.

 

 

5.Розкажіть про себе, своїх друзів, родину, професійні та інші заняття. Чи не збираєтесь до Києва, Львова, Харкова, Вінниці? Хотілося б почути і ваші поради щодо міжукраїнських контактів на платформі нашої організації «Моя Отчизна».

–     Я закінчив магістратуру фізичного факультету КНУ ім. Шевченка та магістратуру Вищої політехнічної школи (Франція). Захистив дисертацію у Вищій політехнічній школі у Франції і зараз працюю у Вищій Політехнічній Федеральній Школі Лозанни. Під час навчання у Франції був представником студентів магістрів та аспірантів у наглядовій раді Вищої політехнічної школи. Із початком Євромайдану активно долучився до Євромайдану – Париж, який згодом розширився до Євромайдану – Франція. З однодумцями, вихідцями з євромайданівського руху, ми створили асоціацію Ukraine Action. Віднедавна я також є дійсним членом Наукового Товариства ім.Шевченка в Європі.

Щодо контактів в рамках платформи «Моя Отчизна», основна моя порада – це мати чітко окреслені цілі, бо саме для їх досягнення є сенс спілкуватись та робити спільні дії. Інакше є велика ймовірність, що все буде як у прислів’ї: “Говорили, балакали – потім сіли й заплакали”.

 

Розпитував Михайло КАМЕНЮК

 

 

 

 

На знімках: наш співрозмовник Ігор Решетняк; в сквері ім. Т.Шевченка в паризькому районі Сен Жермен; біля Ейфелевої вежі.

 

Поділитись:

comments