ВСЬОГО ЗА КРОК ДО НОБЕЛІВСЬКОЇ ПРЕМІЇ БУВ НАШ ЗЕМЛЯК-ЕМІГРАНТ

Видатні українські емігранти, Новини

Сьогодні минає 113 років від дня народження видатного українського письменника-емігранта Уласа Самчука, автора вікопомних романів «Волинь», «Марія», «Ост» та безлічі інших далеко ще не всім відомих в Україні книг, оскільки прізвище письменника в офіційному українському літературознавстві не згадувалося ледь не до початку 2000 року. Це табу пояснювалося активним співробітництвом зрілого У.Самчука з закордонними українськими націоналістичними центрами.

 

 

А між тим це не просто талановитий письменник нашого народу, він чи не найближче з українців був до здобуття Нобелівської премії в галузі літератури. Його роман «Ост» був висунутий на  цю найвищу міжнародну відзнаку співробітниками російського емігрантського журналу «Современник», з яким наш письменник активно співпрацював. Але одержати Нобеля він не міг, оскільки положенням про премію вимагається, щоб письменник жив зі своїм народом, на рідній землі, у своїй державі.

А доля носила Уласа Самчука по світах. Народився в Дермані Волинської губернії у 1905 році. Покликаний до польського війська, дезертирував до Веймарської Німеччини. Навчався  в університеті м.Бреслау, а потім в Чехословиччині, в Українському Вільному Університеті. Бездоганно володів німецькою, польською,чеською, російською, менше французькою мовами. 1941 року в складі однієї з похідних груп ОУН-м повернувся на Волинь (до Рівного), де був редактором газети «Волинь» до 1943. Заарештовувався нацистами за свої переконання.

 

 

У 1944-48 жив у Німеччині. Після переїзду до Канади (1948) був засновником ОУП «Слово» (1954). Письменник помер у Торонто 9 липня 1987 р.

Автор повістей «Марія» (1933), «Кулак» (1932), трилогії «Волинь» («Куди тече річка» (1932), «Війна і революція» (1936), «Батько і син» (1937), романів «Юність Василя Шеремети» (1946–1947), трилогії «Ост»: «Морозів хутір» (1948), «Темнота»(1957) і «Втеча від себе» (1982); книг спогадів і репортажів «П’ять по дванадцятій» (1954), «На твердій землі» (1967), «На білому коні» (1956), «На коні вороному» (1979), «Плянета Ді-Пі» (1979), «Слідами піонерів» (1980).

 

 

До творчої спадщини Уласа Самчука в повному обсязі українському читачеві ще треба повертатися багато й багато років, хоча це ім’я уже введене в шкільні програми літератури. Скарби українського слова залягли потужними не розробленими пластами на заокеанській землі.

Підготовлено прес-службою «Моєї Отчизни

Поділитись:

comments