ЯК І ЧОМУ МИ НАРОДИЛИСЯ?

Новини, Читацький блог

Громадській організації «Моя Отчизна» виповнилося усього 4 місяці, а розмов довкола неї вже чимало. Ми радіємо, за схвальні відгуки щодо наших перших кроків, намірів. Вдячні за конструктивні підказки. Ми з подивом сприймаємо злісну іронію, безпідставні звинувачення, підшиті політичною кон’юнктурою, що звучать від окремих опонентів. Адже заздалегідь проголосили свою платформу: ми починаємо, бо треба комусь таке починати, а ви усі, решта, долучайтеся до нашого діла, не стійте збоку горе-коментаторами.

Колись в нашому журналістському колі про людей, котрі писати якісно не могли, але направо й наліво хотіли давати поради, як це робиться, які теми можна порушувати, які зорі з неба знімати, – таких ми з гумором охрестили «ціндумами». Ціндуми – безплідні носії безплідних «цінних» думок.

Ідея, платформа «Моєї Отчизни» не з неба впали, не висмоктані з пальця. Всі члени нашої команди, всі, хто став засновниками громадської організації, до цього не один рік працювали на терені зв’язків з українською еміграцією. Старші з нас чимало сил доклали в структурі колишнього товариства «Україна», силами якого ще за радянських часів приймали у себе вдома численні групи українських туристів з Канади, США, Австралії. Самі їздили у складі різних мистецьких бригад до українців ФРН і Франції, Румунії і Польщі.

Вже за часів незалежної України молодші з нас в складі таких громадських організацій, як Національна спілка письменників України, «Русалка Дністровая», «Єврорегіон «Дністер», «Україна-Польща-Німеччина» та інших глибоко переймалися проблемами наведення ділових і творчих мостів між Великою Україною та громадами українців в далекому і близькому зарубіжжі, переконувалися, як це потрібно і важливо саме для українського закордоння, котре і поінформоване про Україну бувало через всілякі задзеркалля (як от останнім часом трапилося з нашою діаспорою в Росії), і відчувало глибоку потребу в духовному підсиленні від нас.

Не лише легка кавалерія культури – естрада, потрібна нині за кордоном. Виглядають там українці і книжку рідномовну, і театр національний, а головне – прагнуть мати щоденну інформацію, відчувати щоденний інформаційний «вітер з України». Згадані вище громадські організації розробили і втілили в життя чимало таких проектів, вигравали і виграють різноманітні гранти для цього, сприяють просуванню української національної ідеї на Захід і Схід. І ми лише доповнюємо цей процес, що дедалі більше розширяється.

Ось на якому грунті виникла «Моя Отчизна». І, будьмо певні, вона все зробить для того, щоб стати хорошим другом, порадником і супутником якомога більшій кількості наших співвітчизників в кількамільйонній хвилі сучасної української еміграції, живити коріння давніх традицій тих українських громад, які прижилися на всіх континентах і століття тому, і більше. Наш девіз: єднання! Наша опора: рідна земля!

Дорога з України у світ і дорога з білого світу в Україну! В привабливу, материнську, розквітлу Україну! Для пройдення цього шляху усіма нами ми й народилися. В дорогу, дорогі земляки!

Михайло КАМЕНЮК,

заступник голови громадської організації «Моя Отчизна»

Поділитись:

comments