Їхнім девізом було гасло: «Україна або смерть!»

Нашого цвіту – по всьому світу, Новини

Партнер «Моєї Отчизни» – громадська організація «Русалка Дністровая», на сторінках однойменного альманаху публікує маловідомі і невідомі матеріали, що стосуються сторінок історії Поділля та придністровських областей Західної України. Днями редакція альманаху отримала цікавий коментар на одну зі своїх публікацій. В ній йшлося про антибільшовицьке повстання в селі Кетроси Ямпільського району на Вінниччині, де по 1920 рік існувала так звана Ямпільська республіка, згодом розгромлена більшовиками. В розпорядженні редакції був опис історії боїв за Кетроси між повстанцями, Чорними запорожцями, та більшовиками, зроблений невідомим автором, що підписався явним псевдонімом Дмитро Кетрос. І ось це інкогніто розкрито.

Зі США до редакції написала наша землячка Людмила Шпильова, яка давно вже проживає в Америці і продовжує займатися дослідницькою роботою в тамтешніх архівах. Ось її лист:

Шановна редакціє,

Переглядаючи 1-й випуск Русалки Дністрової, побачила там цікаву публікацію про Ямпільську республіку Дмитра Кетроса, підготовану до друку Миколою Крижанівським. У своєму коментарі він зазначає: “На жаль, поки що майже нічого не відомо про Дмитра Кетроса.  З усього видно, що це псевдонім вояка-письменника“.  Пан Крижанівський має рацію щодо псевдоніма.  То ж дозвольте поділитися інформацією про автора “Ямпільської республіки“, яку я маю з різних друкованих джерел, що знаходяться у фондах бібліотеки Української Вільної Академії Наук (УВАН) в Нью Йорку, в газеті “Українські вісті“ (Новий Ульм, Німеччина) і брошури Микити Косаківського “З недавнього минулого“ (Лондон, 1965). 

Справжнє ім’я Дмитра Кетроса – Микита Косаківський.  Він народився 23 квітня 1900 року в с. Кетроси Ямпільського повіту (нині с. Довжок) в родині вчителя Дмитра Косаківського.  Після закінчення народньої школи в рідному селі Микита навчався в середній школі в м.Сороки в Бесарабії.  Під час Визвольних змагань, у 1918 р. юнак пішов добровольцем в армію Української Народньої Республіки, брав участь у Зимовому поході, був тричі поранений, але залишався в бойовому строю аж до листопада 1920, коли разом з армією УНР мусив покинути рідну землю.  За участь у Зимовому поході був нагороджений Залізним Хрестом.  Як і тисячі вояків УНР М. Косаківський потрапив у табір інтернованих на території Польщі.  У 1923 р. йому вдалося вирватися потрапити до Чехословаччини.  В Празі він закінчив середню освіту, вступив до Чеської Високої Технічної Школи, яку закінчив у 1932 р. з дипломом інженера.  Пізніше Микита Косаківський навчався на факультеті археолоґії в Українському Університеті в Празі.  Під час свого перебування в Празі друкувався в різних чеських періодичних виданнях, був членом редакції, а потім і спів-видавцем чеського журналу “Свєтозор“ (Světozor). 

В 1938 році, як член ОУН, брав участь в організації Карпатської Січі. Після окупації Карпатської України угорськими військами М.Косаківський опинився у Відні, потім переїхав до Вроцлава, де був мобілізований до німецької армії, у складі якої брав участь в боях на східному фронті.  В 1942 р. був заарештований німецьким гестапо в Харкові і засуджений на смерь за критику політики німецьких нацистів щодо України.  Йому вдалося втекти і врятуватися від смерті.  З 1943 р. жив в Німеччині під чужим прізвищем, де і помер 5 січня 1961 р. 

В бібліотеці УВАН я натрапила на інші спогади, що стосуються подій періоду визвольних змагань на території  Ямпільського району, надруковані в досить рідкісному на сьогодні часописі “Український літопис“ (1946, ч. 12), що виходив в Авґсбурґу (Німеччина).  Сподіваюся, читачам “Русалки Дністрової“ буде цікаво їх прочитати.

Людмила Шпильова,

бібліотекар УВАН

***

Що ж, ще одне імя видатного борця-емігранта розшифровано. А їх іще є безліч.

Михайло Каменюк,

головний редактор альманаху «Русалка Дністровая»

На наших знімках: такими були Чорні запорожці; панорама сучасних Кетросів (нині Довжок); герб Чорних запорожців і герб села Довжок на Ямпільщині.

Поділитись:

comments