МОЛОКО ВІСЛЮКІВ – ДЛЯ ФРАНЦУЗЬКОЇ КОСМЕТИКИ

Новини, Приваблива Україна

Студенти Заболотненського училища на Вінниччині переймають французький досвід ведення сільського господарства

Заболотненське вище професійне училище №31 знаходиться в Крижопільському районі і є професійно-технічним закладом третього атестаційного рівня. Скоро закладу виповниться 140 років. Він є одним з чотирьох училищ Вінницької області, яке обрано Європейським фондом освіти для підтримки системи професійної освіти в Україні в галузі сільського господарства.

У рамках проекту «Реформування ПТО в Україні» ВПУ№31 співпрацює з навчальними закладами Франції: Шинуа-Бар (м. Монтаржі), «Луї Пастер» (м. Мармія) та Барньяно ді Кардзано (Брешіа, Італія). Ця співпраця розпочалася ще  травня 2005 року.

Директор закладу Василь Романцов розповів, що  коледж «Шенуа–Бар» (Монтаржі) вже відвідало 24 учні та 3 викладачі навчального закладу. Вони мали нагоду не тільки поглибити мовні знання, а й побувати в Монтаржі, фермерських та учбових господарствах, де закріплюються професійні уміння і навички майбутніх фахівців.

Проект «Реформування ПТО в Україні», започаткований у вересні 2000 року за участю Франції, Італії та Міжнародної Організації Праці (МОП), став важливим кроком на шляху реформування професійної освіти. У 2001 році МОП введено модульний підхід до розробки навчальних програм.

Нині в Заболотнянському  училищі навчаються 499 студентів. Приїжджають здобувати освіту з різних областей. І що важливо: безробітними зі стін закладу не виходять.

– Ми вже давно в Європі, – каже Василь Романцов. – Із 2005 року співпрацюємо з Асоціацією фермерів Франції. Маємо 12 студентів, які після закінчення нашого училища продовжують навчання у французьких навчальних закладах: вивчають технічний менеджмент, тваринництво, землеробство, лісівництво, єгерство. Готуємо їх для себе.

Василь Романцов  відомий на всю Україну тим, що  що влаштував при закладі унікальну ферму. Розводить кіз і овець елітних порід. А чотири роки тому привіз із Туреччини ще й віслюків, яких уже мають майже три десятки. В унікальної ослиної ферми своє призначення – давати стільки молока, щоб вистачало для виробництва косметичних засобів за французькими рецептами.

– Сільгоспугіддя на 288 гектарів, ферма й навчальний центр – усе це в структурі училища й усе в державній влаcності, – розповідає Василь Никифорович. – Ферма існує з 1957 року. Маємо майже 500 овець. Вівці-мериноси, цигайської і романської порід дають шерсть, за якою приїжджають із Чернігова. Сотню кіз тримаємо на розвід. Козеня коштує 50-100 євро, бо породи непрості: альпійські, нубійські, зааненські.

Є на фермі 3 коні та 37 корів. Молоко з них не здають на заготівлю, бо вигідніше згодувати телятам. За рік телята виростають до 4 центнерів, одне за ціною близько 12 тис. гривень. Окрім того, ферма має щось на зразок звіринця: два ведмеді Машка й Мишко, вовчиця й вовченя. Однак не для розваги. Тримають їх для студентів-єгерів. Звірі приручені.

– Завжди, коли приїжджаю, везу банку меду і годую їх ложкою через клітку. Вовчиця йде на руки, звикла, – додає Василь Никифорович.

Також у навчальному центрі училища живуть 24 собаки породи лайка. Кожен учень має свого собаку, з яким тренується. Так навчаються поводитися з мисливськими собаками.

Ось який цікавий професійний заклад є на Вінниччині! Не лише чекає державних дотацій, але й розвиває свою економіку.

Михайло КАМЕНЮК,

Прес-служба ГО «Моя Отчизна»

На знімках: з життя училищної звіроферми; учні за вивченням токарної справи; стилізована хата академіка Заболотного – родоначальника училища.

Поділитись:

comments